Щороку 22 квітня світ відзначає Міжнародний день Матері-Землі. Це не просто дата в календарі ООН, встановлена у 2009 році. Це визнання того, що Земля ‒ не просто ресурс, а наш спільний дім, живий і тендітний організм, від якого залежить кожен наш подих.
Усе почалося з любові до дерева. Наприкінці XIX століття американець Джон Стерлінг Мортон не захотів миритися з беззахисністю лісів перед сокирою людини. Його заклик садити дерева замість того, щоб руйнувати природу, став легендарним: лише за один день 1872 року мільйон молодих пагонів простягнули свої віти до неба. Так народився День Дерева, який згодом перетворився на глобальний рух.
У 1970 році цей день отримав нову назву ‒ День Землі, об'єднавши 20 мільйонів небайдужих сердець. А вже у 1990-х рр. світ побачив дивовижне видовище: гігантський Прапор Землі площею 660 квадратних метрів, пошитий із тисяч клаптиків тканини з малюнками та написами. Він став символом нашої єдності, ковдрою турботи, якою людство пообіцяло вкрити свою планету.
Українці вплітають свій голос у глобальний хор захисників біорізноманіття в День Матері-Землі з 1994 року. Але словосполучення «Матір-Земля» є рідним для української традиційної культури вже багато віків. Матір-Земля... Це й мудрість предків, і нагадування для нащадків про те, що людина не є володарем природи, а її дитиною, частиною. Кожне посаджене дерево, кожен збережений струмок ‒ це наш подарунок Матері-Землі, яка дарує нам життя.
